ПРОХОДЬ ------>                                                                                                         КУРС ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДЛЯ ОСВІТЯН «Перша психологічна допомога учасникам освітнього процесу під час та після завершення воєнних дій»
 

Педагогам в рамках акції "16 днів проти насильства"

Мобінг: поняття, види, причини, наслідки, профілактика, як боротися...

• Якщо тривога застала в дорозі до школи або садочка, працівники, діти й батьки мають терміново пройти до найближчого укриття.

• Якщо тривога лунає під час прийому/приходу дітей до закладу освіти, діти разом з працівниками терміново йдуть в укриття школи чи садочка.

  Якщо дозволяє місткість укриття, то за погодженням з адміністрацією закладу, батьки також йдуть з ними

• Якщо батьки з дитиною під час повітряної тривоги в дорозі до закладу і йти залишається не більше, ніж  5 хвилин, вони швидко прямують до шкільного укриття. Утім, варто враховувати розпорядження місцевої влади, адже в деяких населених пунктах до укриття треба дійти за 2-3 хвилини.

  Якщо за цей час дійти до закладу й укритися в ньому не можна, батьки з дитиною прямують до найближчого до них укриття. Адже, коли цей термін минув, заклад освіти уже не прийматиме дітей аж до оголошення сигналу «Відбій повітряної тривоги!».

• Чи продовжується навчання після відбою тривоги чи воно переходить у дистанційний чи змішаний формат, вирішує заклад освіти, дослухаючись до рекомендацій місцевих освітніх управлінь, місцевих органів влади, військових адміністрацій. Про план дій та продовження навчання батьків та учнів має сповістити адміністрація школи.

• Відповідальна особа, визначена заздалегідь або на місці, у разі сигналу тривоги вмикає систему оповіщення закладу.

• Учитель миттєво сповіщає учнів (словесно) про ймовірну загрозу та припинення заняття.

• Відповідальна особа разом з учителями координує перехід учнів і персоналу до укриття.

• Класи організовуються для евакуації двома колонами в приміщенні класу. Якщо мало простору, виходять групами. Молодшим класам (1 або 2 класи) необхідно надати помічників.

• Медпрацівник повинен перебувати у відведеному для нього місці для швидкої допомоги дітям і дорослим, якщо вона буде потрібна.

• Усередині укриття відповідальні особи стежать, щоб учні швидко та обережно зайняли свої місця. Потім перевіряють, чи всі на місці.

• Під час перебування в укритті вчителі мають провести заходи, щоб заспокоїти дітей та всіх, хто там знаходиться.

• Керівник закладу обов’язково має видати  наказ або розпорядження, як працюватиме заклад під час повітряної тривоги, й заздалегідь оприлюднити його для батьків.

• Бажано створити єдиний канал комунікації в закладі освіти між керівництвом закладу, учителями й батьками, щоб володіти оперативною інформацією щодо ситуації (групу або чат в одному з месенджерів).

• Керівництво школи має заздалегідь сповістити батьків,  де знаходиться укриття, аби вони знали,  де після закінчення повітряної тривоги можуть забрати дитину. Зокрема, на випадок, якщо під час тривоги зникне інтернет та мобільний зв’язок.

• Долучіться до каналу комунікації з учителями, керівництвом школи та іншими батьками.

• Дайте керівництву закладу свої контакти й контакти тих, хто може замість вас забирати дитину зі школи.

• Повідомте медпрацівника про деталі стану здоров’я дитини й особливості, якщо вони є.

• Потурбуйтесь, щоб дитина знала свій резус-фактор та групу крові, свої хронічні хвороби, якщо вони є.

• Складіть з дитиною безпечний маршрут до школи й у зворотному напрямку, де обов’язково мають бути укриття, які дитина зможе використовувати дорогою в разі сигналу повітряної тривоги. Поясніть дитині, що вона має рухатися тільки за складеним маршрутом, не зупинятися і нікуди не звертати.

• Дитина, якщо не має можливості швидко дістатися до школи або дому, за сигналом повітряної тривоги має йти до визначеного вами укриття й перебувати всередині до відбою тривоги.

• Навчіть дитину не торкатися оголених електричних дротів, невідомих предметів, проговоріть правила мінної безпеки.

• Проговоріть із дитиною, що вона має повідомити вас про своє місце перебування під час повітряної тривоги, як тільки дістанеться укриття.

• Якщо тривога застане дитину дорогою до школи й вона перебуватиме не в шкільному укритті, повідомте вчителя, у якому саме укритті вона перебуває.

“Гаряча лінія” психологічної підтримки для українців в умовах війни: 

0 800 4000 23.

Безкоштовно та цілодобово по всій території України з усіх мобільних операторів для дзвінків з-за кордону 

+38 050 493 03 07.

Соціальні роліки:

 ---> Ви працюєте в зоні бойових дій. Як справлятися зі стресом

-----> Панічна атака. Як собі допомогти

------>Панічна атака, істерика, ступор у людини поряд. Як допомогти

------> Ви - волонтер. Як не вигоріти

План заходів

соціально-психологічної служби

ДПТНЗ «Регіональний центр професійної освіти ресторанно-готельного, комунального господарства, торгівлі та дизайну»

в рамках акції «16 днів проти насильства»

з 25.11.2023 р. по 10.12.2023 р.

Соціальний педагог                     Марина НУЖНАЯ

У рамках акції "16 днів проти насильства" бажаючі учні пройшли анкетуванняя з питань насильства

Аналітична довідка

за результатами анкетування у рамках акції «16 днів проти насильства»,

яке проводилося 25.11 2023 р. соціально-психологічною службою ДПТНЗ «Регіональний центр професійної освіти ресторанно-готельного, комунального господарства, торгівлі та дизайну» серед учнів під час дистанційного навчання  за допомогою електронної пошти, вайберу, телеграм.

Мета діагностики: ознайомлення з поінформованістю учнів щодо їх знань з протидії насильству: виявлення проявів насильства над учнями вдома чи в навчальному закладі.

Діагностичний інструментарій: Анкета «Моє життя  в сім'ї та навчальному закладі»

Характеристика вибірки:

61 учнів: 18  хлопців та 43 дівчини

Вік учнів від 15 до 17 років.

Результат діагностики:

1.    75  % учнів вважають, що проблема насильства в нашій країні існує.

2.    На думку респондентів найбільш поширені в нашому суспільстві такі типи насильства як:

-        насильство дорослих над дітьми 57 %;

-        сімейне насильство: 55 %;

-        насильство старших дітей на молодшими 49 %;

-        насильство в дорослому середовищі – 31 %;

-        насильство між дітьми одного віку 29 %:

-        насильство між представниками різної статі 27 %;

3.    На питання чи існує проблема насильства та проявів жорсткості  в нашому освітньому закладі 1 % учнів відповіли ствердно,

-        ні – 49 %;

-        утруднююсь – 50 %.

4.    А на питання, чи існує проблема насильства у їх сім'ї, жоден учень не відповів «так»;

«ні»- відповіли 77 % учнів,

           утруднилися відповісти - 23 %.

5.    Стосовно причин виникнення насильства, учні називають багато причин, вказуючи по декілька. Серед них найчастіше озвучувались:

-        впевненість у безкарності – 67 %

-        вживання наркотичних речовин – 61 %;

-        наслідування поведінки дорослих- 49 %;

-        конфліктні стосунки в родині -  35 %;

-        низький рівень культури батьків - 29  %;

-        важке матеріальне становище у сім'ї - 28 %;

-        комп’ютерні ігри з пропагування агресії– 26 %;

-        неефективні дії поліції – 26 %:

-        культ сили, який пропагується засобами кіно та телебачення -  25 %;

-        недостатність виховного впливу закладу освіти – 16 %

-        кризові явища у суспільстві  -14 %;

6.    На питання- чи доводилося дітям бути свідками насильства з їх друзями чи одногрупниками ствердну відповідь дали  33  % учнів.

7.    Щодо місця, де це відбувалося, ці 33 % учні вказали:

-        вдома - 0  %;

-        на вулиці - 22  %;

-        в навчальному закладі  -11 %;

8.    При уявній ситуації, якщо б учні стали жертвою насильства, їх діями  було б найчастіше:

- звернусь до батьків і все їм розкажу -50% ;

- не буду звертатись до дорослих, діятиму на власний розсуд – 31 %;

- буду кликати на допомогу -30 % ;

- звернусь за допомогою до психолога – 28 %;

- звернусь за допомогою до вчителів – 10 %;

     9.  На питання - якою на їх думку буде поведінка вчителів, якщо вони стануть свідками проявів насильства серед учнів респонденти відповіли так:

−намагатимуться припинити насильство – 84 %;

−вдаватимуть, що не бачать нічого -10 %;

−вони часто самі є ініціаторами насильства і кривдження учнів – 6 %;

   10.  Очікують на розуміння та допомогу, якщо насильство станеться в їх сім’ї? 

-         від родичів  - 52 %;

-         від друзів -  34 %;

-         від працівників правоохоронних органів -  30 %;

-         від майстра в/н  - 26 %;

-         від соціального педагога/психолога - 24 %;

-         від педагогів - 10  %;

-         від адміністрації навчального закладу - 1 %;

11.     Чи допускають можливість фізичного покарання дітей за їх вчинки?

−        категорично заперечують - 72  % учнів;

−        лише в окремих випадках - 27   %;

−        так, це потрібно - вважає 1 % учнів.

Висновки: В результаті проведеного анонімного анкетування виявлено, що жоден учень не вказав на домашнє насильство, або переховуючи це, або дійсно не стикаючись з цим. Великий відсоток учнів  був свідком насилля на вулиці, також в своєму житті вони спостерігали випадки булінгу в навчальному закладі, школі.

Але серед причин насильства найчастіше учні називали саме насильство дорослих над дітьми та сімейне насильство, також у відповідях переважало і насильство старших дітей на молодшими. Це вказує, що все-таки проблема існує, але її хочуть замовчати, побоюючись виносити це на розсуд сторонніх.

Найчастіше діти зверталися б по допомогу до  батьків, до перехожих, до психолога. Великий відсоток дітей покладався б на власні сили і діяв би на власний розсуд.

Причинами виникнення насильства, учні найчастіше називали - впевненість у безкарності, вживання наркотичних речовин, наслідування поведінки дорослих, конфліктні стосунки в родині, низький рівень культури батьків.  

Більшість учнів на питання якою на їх думку буде поведінка вчителів, якщо вони стануть свідками проявів насильства серед учнів респонденти відповіли , що педагоги намагалися б припинити насильство, але одиничні відповіді вказують на те, що дехто з дітей колись не отримав підтримки з боку вчителя і той проігнорував булінг по відношенню до дитини, закривши на це очі, а дехто навіть сам цькував учня.

Найбільше діти очікують на розуміння та допомогу у випадку, якщо насильство станеться в їх сім’ї - з боку родичів, друзів, правоохоронних органів. Добре, що діти довіряють членам своїх родин та друзям і знають, що звертатися треба до органів поліції. Але і підняти рейтинг педагогічних працівників в очах учнів теж хотілося б вище. Отже, освітянам треба більше приділяти уваги виховній роботі з учнями, будувати з ними довірливі стосунки, інформувати з питань насильства, до кого можна звернутися, в кого шукати допомоги.

Рекомендації для пед.працівників:

1.    При офлайн-навчанні систематично вести спостереження за учнями, їх поведінкою, настроєм, зовнішнім виглядом. Будувати довірливі стосунки з учнями, цікавитися їх життям вдома. Підтримувати зв'язок з батьками учнів. У випадку підозрілих фактів негайно повідомити адміністрацію закладу та соціально-психологічну службу.

2.    В умовах дистанційного навчання  регулярно проводити онлайн-зустрічі, виховні години та профілактичні заходи. Частіше спілкуватися з дітьми в телефонному режимі. Розповсюджувати профілактичний матеріал та надавати телефони гарячих ліній на випадок домашнього насильства.

3.    В рамках акції «16 днів проти насильства»  та протягом навчального року педагогічним працівника нарівні з соціально-психологічною службою навчального закладу регулярно проводити виховні години, профілактичні та просвітницькі заходи, перегляди фільмів з подальшим обговоренням стосовно домашнього насильства, правопорушень та булінгу.

Соціальний педагог                    Марина НУЖНАЯ

Рекомендації

педагогічним працівникам

щодо проведення виховної та профілактичної роботи

серед учнів та їх батьків через негативні прояви

молодіжних субкультур та небезпечних флешмобів

1.    Ознайомте учнів та їх батьків з новими молодіжними субкультурами. Зверніть їх увагу, що прояви даних течій є деструктивними та небезпечними. Поясніть чим саме.

2.    Зацитуйте статті Адміністративного та Кримінального Кодексів України, згідно яких адміністративну відповідальність за правопорушення або хуліганство неповнолітньої дитини несуть батьки (у вигляді попередження або штрафу).  

3.    Акцентуйте увагу, що за тяжкі злочини (наприклад причинення важких тілесних ушкоджень або вбивство) підлітки відповідають самі вже з 14 років. Строк покарання може бути від 3 до 10 років позбавлення волі!

4.    Пояснюйте учням, що основою демократичного суспільства, до якого так важко йде Україна, є толерантність та емпатія. Не повинна людина ставитися погано до представників інших субкультур чи поглядів. Неприпустимо проявляти до інших дискримінацію за ознаками статі, раси, нації, етносу, релігії, за вподобаннями людей або їх зовнішнім виглядом.

5.    Нагадуйте дітям, як поводити себе в інтернет-просторі. Наведіть приклади шахрайств, секстингу, грумінгу, втягнення до груп сумнівного характеру. Вчіть учнів не піддаватися на маніпуляції адміністраторів таких телеграм-груп, а краще –  ігнорувати та виходити з них.

6.    Вчіть дітей критично сприймати інформацію, мати власну думку і казати «Ні».

7.    Зверніть увагу підлітків, що в цей нелегкий час українці повинні підтримувати один одного, а не битися, адже народ, який свариться між собою, не зможе перемогти зовнішнього ворога! Саме для розшарування суспільства і діють російські спец.служби, втягуючи наших дітей до сумнівних ігор та флешмобів, змушуючи мимоволі корегувати вогонь чи влаштовувати масові заворушення.

8.    Систематично нагадуйте учням та їх батькам, що під час воєнних дій перебувати в  місцях масових скупчень є небезпечним через постійні обстріли.

9.    Поясніть батькам учнів, що за законодавством України за безпеку життєдіяльності дітей в позаурочний час або під час дистанційного навчання несуть відповідальність саме батьки. Більш того - в Україні уже карають батьків, які не змогли забезпечити дитині присутність на онлайн-уроках. Головними причинами притягнення батьків до відповідальності залишається пропуск занять без поважних причин.

10.Спробуйте залучити дітей, які знаходяться у Харкові до сумісних корисних занять. Організуйте у закладі плетіння маскувальних сіток, в’язання шкарпеток, виготовлення свічок або міні-грілок, випікання та замороження млинців чи вареників для наших захисників тощо. Все буде Україна!                                                                                                                                                                                                                                                                                 Соціально-психологічна служба  ДПТНЗ «РЦПОРГКГТД»

Новые субкультуры среди подростков.
В чем их опасность и деструктив?

   27 февраля в Главном управлении Нацполиции в Харьковской области сообщили, что правоохранители предотвратили массовую драку подростков. В областном главке полиции назвали это флешмобом и отметили, что его запустили в России.

   Действительно, 25-26 февраля российские СМИ сообщали о задержании в разных городах РФ молодых людей, причастных к субкультуре "ЧВК Редан" за массовые драки, которые подростки устраивали в торговых центрах и других общественных местах. В частности, сообщалось о задержаниях в Санкт-Петербурге, Курске, Новосибирске и Казани. С 24 по 25 февраля силовики задержали в Москве более 300 подростков. У них изъяли ножи, газовые баллончики, страйкбольные пистолеты.

   Благодаря интернету и социальным сетям молодежная субкультура "ЧВК Редан" быстро просочилась из России в Украину.

   По информации правоохранителей, кураторы из РФ в последние дни февраля начали организовывать украинских подростков для участия в массовых беспорядках в крупных городах страны.

   Первые сообщения о деятельности "ЧВК Редан" поступили 25 февраля из Полтавы, где представители подростковой субкультуры устроили массовую драку в центре города возле академического областного музыкально-драматического театра имени Николая Гоголя. Прибывшим на место инцидента полицейским не удалось разогнать агрессивно настроенную толпу.

   26 февраля в Ивано-Франковске задержали последователей "ЧВК Редан", где те устроили потасовку в центре города.  По информации начальника отдела ювенальной превенции в Ивано-Франковской области Алли Бойчук, тогда несколько десятков агрессивных подростков бегали по центральным улицам города. В соц.сетях местные жители также делились впечатлениями от увиденного:

   27 февраля, подростки-анимешники собирались устроить массовые беспорядки в Киеве. Однако сотрудники ювенальной полиции и участковые инспекторы предупредили это правонарушение.

   В тот же день массовую драку с участием несовершеннолетних пытались организовать  ТЦ "Форум" во Львове.

   Также активность участников "Редана" отмечалась в Житомире, Луцке, Днепре и других городах Украины.

   Не минула эта участь и наш Харьков. Так, 27 февраля около 14:00 на одной из центральных площадей города собралась группа лиц для совершения массовой драки. Полиция оперативно задержала всех юношей и девушек и доставила в полицейские подразделения для выяснения всех обстоятельств.

   На следующий день, 28 февраля, начальник ГУ Нацполиции в Харьковской области Владимир Тимошко сообщил, что в областном центре возле ТЦ "Никольский" 27 февраля собралось 245 человек. Полиция установила их личности, выяснилось, что среди них было 215 несовершеннолетних, из которых 149 парней и 66 девушек. У них изъяли в общей сложности 17 кастетов, ножей и газовых баллончиков. Составлено 72 протокола по факту совершения административных правонарушений, предусмотренных ст. 184 КУоАП (относительно родителей несовершеннолетних). Для следственных действий пришлось привлечь 250 полицейских. Тимошко подчеркнул, что родители сами должны обращать внимание на поведение своих детей.

   В числе участников правонарушений были и двое учащихся нашого Центра!

   В следствие этого нам необходимо усилить воспитательную и профилактическую работу.

Познакомимся с новыми молодежными субкультурами

   На смену уже известных нам хиппи и панков, металлистов и рэперов, эмо и готов пришло поколение офников и реданов…

«ЧВК «Редан»

Несмотря на свое название, "ЧВК Редан" никак не связано с деятельностью частных военных компаний. "Редан" позаимствовано из манги (японского графического романа) Hunter x Hunter. Геней Редан согласно этой манге является преступной организацией. Также она известна как "Призрачная труппа" или "Паук".

   Эта молодежная субкультура зародилась в России всего несколько месяцев назад, но уже захватила умы несовершеннолетних.

   Подростки, причисляющее себя к "Редану" носят черные футболки и свитера с изображением паука с цифрой 4. Также все они, как правило, носят длинные волосы. Некоторые подростки набивают себе татуировки с изображением паука.

   Идея создания такой группировки принадлежит некоему Али, игроку Dota 2 и CounterStrike. В «ЧВК Редан» состоят преимущественно подростки. Самым младшим из них 15 лет. У субкультуры есть несколько сообществ в соцсети «ВКонтакте». Самая крупная насчитывает порядка 193 тысяч подписчиков.

   Представители субкультуры якобы выступают против  футбольных фанатов, мигрантов, скинхедов, "офников" и "кежуалов" — так они называют тип подростков с короткими стрижками в спортивной одежде, которые агрессивно относятся к разного рода неформалам. Участники движения находят свою цель и устраивают массовые драки в торговых центрах.

После ряда скандалов, участники «Редана» поставили в своих соцсетях плашку, сообщающую, что сообщества «созданы в юмористических целях». Также они заявили, что не пропагандируют насилие.

   В социальных сетях –Телеграмм,  "Вконтакте" существует несколько групп с названием ЧВК "Редан". Самая крупная из них на момент публикации статьи Бнасчитывала 155 тысяч подписчиков. Большая часть из этих групп уже заблокирована.

   Также уже существуют активные противники молодежной субкультуры. В своих группах с названием "Анти-Редан" подростки публикуют видео потасовок со своими "идеологическими противниками", а также издевательства над представителями "ЧВК Редан".

Что означает офник?

В последнее время эта субкультура также получила широкое распространение. Новые члены попадают в нее не только через обычные знакомства, но и через социальные сети, где очень легко найти новых друзей. Выясняя, что значит офник, стоит указать, что это опасная субкультура, поскольку в группировки входят окрепшие парни, которые любят проявлять агрессию.

Одно из самых любимых занятий офников – организация «забив» (драк), где парни демонстрируют свой характер и отстаивают свою точку зрения, используя кулаки. Стычки обязательно снимаются на видео, которые потом распространяются в сети.

Основная причина драк – внешний вид других людей, так, чтобы спровоцировать выбранный объект, они любят задавать вопрос: «Поясни за шмот?». Еще они не оставляют без внимания неподобающее поведение окружающих. Поясняя, кто такие офники, многие приравнивают их к околофутбольщикам, но это не всегда так, поскольку все зависит от целей сообщества и конкретной группировки.

Правила офников

Какого-либо ограниченного регламента правил, которого непременно должны придерживаться участники субкультуры, не существует. Главное – быть верным своим друзьям и не бросать их в беде. Важно знать, как одеваются офники, поскольку этому вопросу они уделяют особое внимание. Раньше участники этой субкультуры многих просили «пояснить за шмот», если видели на человеке футболку Tommy, Fred Perry или кроссовки Нью Бэланс. Считается, что если у офника подвернутые джинсы – это знак готовности вступить в драку.

Знак офника

Основной символ этой субкультуры – нашивка-компас, которая является эмблемой Stone Island. Ее носят на плече или руке. Она прочно ассоциируется с НАТО и похожа на знак военного подразделения. Рисунок офников выделяет их среди толпы, а называют эту нашивку «патчем». Это своего рода общий способ, чтобы узнать своего среди чужих. Интересен тот факт, что в Британии одно время людей в одежде с такими нашивками не пускали в бары, поскольку владельцы боялись шума и драк.

Правый офник

Участников этой субкультуры можно разделить на «правых» и «левых». Люди, относящиеся к первой группе, являются агрессорами и анархистами, которые выделяются своим агрессивным настроением. Значение слова «офник-анархист» указывает, что это человек со своим мышлением, который выступает против проявления любого управления со стороны. Они уверены, что организованное насилие – единственный способ, чтобы доказать свои взгляды. Что касается того, кто такие «левые» офники, то это антифашисты, которые настроены неагрессивно.

Парень - офник

Большинство приверженцев этой субкультуры – представители сильного пола. Они не так сильно выделяются в толпе, как, например, эмо или готы, но при этом у них также есть отличительные черты во внешности. Школьники-офники часто посещают футбольные матчи, собираются на войны или на договорные драки. На подобные стычки парни приходят в масках и повязках на лице, чтобы скрыть свою личность.

Офники - девушки

Удивительно, но участниками субкультуры могут быть не только парни, но и девушки, которые не имеют никаких скидок в драках, то есть они приравниваются к представителям сильного пола. Девушки называют себя «славянками». Они принимают участие не только в женских драках, но и в массовых стычках. Понятия офников девушки передают, как нельзя лучше, порой агрессия у них проявляется больше, чем у парней. Стоит заметить, что изначально представительницы прекрасного пола должны были быть верными подругами и поддержкой, а не боевой единицей.

Что носят офники?

Удивительно, но любители разборок и драк, выбирают для своего гардероба далеко недешевые вещи. Представители этой субкультуры носят военизированные парки и куртки от фирмы NAPAPIJRI, ветровки и футболки от бренда Stone Island. Описывая, в чем ходят офники, стоит упомянуть о востребованности одежды от российского дизайнера Гоши Рубчинского. Есть в их гардеробе камуфляжные вещи, а еще футболки с такими надписями: «Спутник 1985» и «Невиновных нет». Что касается обуви, то самый популярный вариант – кроссовки Adidas с белыми полосками, которые на сленге называют «елками».

Музыка офников

Самое распространенное течение среди представителей этой субкультуры – рэп. Песни офников должны быть «уличными», то есть рассказывать об их нелегкой жизни, стычках и разных проблемах. В последнее время в России появилось много таких рэперов, композиции которых с огромной скоростью распространяются среди молодежи. Многие из них принимают участие в рэп-батлах.

Как становятся офниками?

Каких-либо ритуалов проходить тем, кто хочет стать частью этой субкультуры, не нужно. Активная пропаганда идет в социальных сетях, где можно найти соответствующие группы списаться с участниками, чтобы узнать, как стать частью их субкультуры. Еще один вариант, как стать офником девушке или парню – познакомиться с представителями этой субкультуры на улице. Главное- подготовить свой гардероб, чтобы он соответствовал этому течению.

Как видим, новые субкультуры несут в себе опасные проявления –драки, массовые беспорядки, правонарушения. Особенно эти тенденции опасны в военное время. Враг ведет войну не только на поле боя,  но и  в информационном пространстве. Наши дети могут становиться мишенями или заложниками манипуляторов и спец.служб соседнего государства. В соц.сетях и мессенджерах детей путем обмана просят отправлять фотографии с инфраструктурой городов или позициями ВСУ. Также создаются онлайн-игры и челенджи, где подростков вынуждают  передавать сведения противнику, выполнять какие-либо сомнительные действия или участвовать в агрессивных флешмобах. На оккупированных территориях наших детей похищают, вывозят, селят в интернаты, где пытаются «перевоспитывать». Зафиксированы случаи сексуального насилия,  надругательства и принуждения наших детей к участию в порнографии.  Поэтому наша первостепенная задача во время войны – просвещать детей, предупреждать об угрозе, учить выживать, знать алгоритм действий в различных опасных ситуациях.

Социально-психологическая служба

ДПТНЗ «РЦПОРГКГТД»

*ІНСТРУМЕНТИ, ОВОЛОДІННЯ ЯКИМИ ЯКИМИ ДОПОМОЖЕ ВПОРАТИСЯ ЗІ СТРЕСОМ*

🔗Інструмент 1: 3А3ЕМЛЯЄМОСЯ

ЗАЗЕМЛЯЙТЕСЯ під час емоційних бур, ЗВЕРТАЮЧИ УВАГУ на свої думки та почуття, УПОВІЛЬНЮЮЧИСЬ і З'ЄДНУЮЧИСЬ зі своїм тілом,

повільно притискаючи ступні до підлоги, потягуючись і дихаючи, а потім ПЕРЕНАПРАВТЕ УВАГУ

і ВКЛЮЧІТЬСЯ в навколишній світ.

🤔Що ви можете бачити, чути, торкатися, смакувати і нюхати?

•Зверніть увагу на те, що знаходиться перед вами.

•Зауважте, де ви знаходитеся, хто поруч з вами і що ви робите.

💎Практична порада:

🔹Заземлення є особливо корисним під час стресових ситуацій і емоційних бур.

🔹Ви можете практикувати заземлення, маючи всього 1-2 хвилини, наприклад, коли ви чекаєте чогось, до чи після якоїсь повсякденної справи.

🔹Практикуючись, ви можете помітити, що нудні заняття стають приємнішими, і вам також буде легше використовувати заземлення пізніше, у складніших ситуаціях.

🔗Інструмент 2: ВІДЧІПЛЯЄМОСЯ 3 ГАЧКА

ВІДЧІПЛЯЙТЕСЯ З ГАЧКА за допомогою цих трьох кроків:

👉1) ЗВЕРНІТЬ УВАГУ на те, що вас зачепила важка думка чи почуття.

Усвідомте, що важка думка чи почуття відволікають вас, і з

цікавістю поспостерігайте за ними.

👉2) Потім подумки НАЗВІТЬ цю важку думку чи почуття, наприклад:

«Ось у мене з'явилася важка думка»;

«Ось важкість у грудях»;

«Ось мене охопив гнів»;

«Ось важка думка про минуле»;

«Я звертаю увагу на важку думку»;

«Я звертаю увагу на страхи щодо майбутнього».

👉3) Потім ПЕРЕНАПРАВТЕ УВАГУ на те, що ви робите. Приділяйте всю свою увагу тим, хто поруч із вами, і тому, чим ви займаєтеся.

🔗Інструмент 3: ДІЄМО ЗГІДНО І3 ВЛАСНИМИ ЦІННОСТЯМИ

👉Виберіть найважливіші для вас цінності, наприклад:

• бути добрим і турботливим/доброю і турботливою;

• бути готовим/готовою допомогти;

• бути сміливим/сміливою;

• бути працьовитим/працьовитою.

👉Ви повинні вирішити, які цінності є для вас найважливішими!

👉Потім виберіть одну маленьку дію згідно із цими цінностями:

те, що ви зможете зробити наступного тижня. Що ви зробите? Що скажете? Навіть найменші дії важливі!

❗️Пам'ятайте, що є три підходи до будь-якої складної ситуації:

1. ПІТИ.

2. ЗМІНИТИ ТЕ, ЩО МОЖНА ЗМІНИТИ, ПРИЙНЯТИ БІЛЬ ТОГО, ЩО НЕ МОЖНА ЗМІНИТИ, І ЖИТИ ЗГІДНО ЗІ СВОЇМИ ЦІННОСТЯМИ.

3. ЗДАТИСЯ І ВІДМОВИТИСЯ ВІД СВОЇХ ЦІННОСТЕЙ.

🔗Інструмент 4: ПРОЯВЛЯЄМО ДОБРОТУ

👉Будьте добрими. Звертайте увагу на свій біль та біль інших людей і

реагуйте на нього з добротою.

👉Відчіпляйтеся з гачка недобрих думок, ЗВЕРТАЮЧИ на них УВАГУ і НАЗИВАЮЧИ їх. Потім спробуйте поговорити із собою по-доброму.

👉Якщо ви добрі до себе, у вас буде більше енергії, щоб допомагати

іншим, і більше натхнення, щоб проявляти до них доброту. Отже,

користь отримають всі.

👉Ви можете також простягнути свою руку і уявити, що вона

наповнюється добротою. А тепер ніжно прикладіть долоню до

будь-якої частини свого тіла, де ви відчуваєте біль. Відчуйте, як

тепло перетікає з долоні у ваше тіло, і подивіться, чи можете ви бути добрими до себе через цю долоню.

🔗Інструмент 5: СТВОРЮЄМО ПРОСТІР

Спроби відігнати від себе важкі думки та почуття часто бувають

нерезультативними. Тому натомість СТВОРЮЄМО для них

ПРОСТІР:

👉1) ЗВЕРТАЄМО УВАГУ на важку думку чи почуття і спостерігаємо

за ними з цікавістю. Зосереджуємо на них свою увагу. Уявляємо болісне відчуття яким-небудь предметом і звертаємо увагу на його розмір, форму, колір і температуру.

👉2) НАЗИВАЄМО важку думку або почуття, наприклад:

«Ось важке почуття»;

«Ось важка думка про минуле»;

«Я звертаю увагу на свій смуток»;

«Я звертаю увагу на свою думку про те, що я слабка людина».

👉3) Дозвольте цьому болісному почуттю чи думці приходити і йти, як погоді. Дихайте і уявляйте собі, як повітря проникає у ваш біль і обволікає його, створюючи для нього простір.

📌Замість того, щоб боротися з думкою чи почуттям, дозвольте їм проходити крізь вас, наче погода, яка змінюється на небі.

Якщо ви не будете боротися з погодою, у вас буде більше часу

та енергії для включення в навколишній світ і важливих для вас справ.

З 24 лютого на 30 діб в Україні введений воєнний стан. Ми отримуємо звернення від педагогічних працівників, керівників закладів освіти щодо виплат заробітної плати в цей період.

Хочу ще раз наголосити керівникам закладів освіти: воєнний стан – це не привід не виплачувати заробітну плату працівникам закладів освіти чи намагатися “економити” на людях. Зараз кожен працівник, незалежно від того, наскільки він виконує чи не виконує свої обов’язки за основним місцем роботи, потребує повноцінної заробітної плати, щоб забезпечити базові потреби для виживання – особисті та своїх рідних – купувати їжу, ліки, необхідні для виживання речі. Не забувайте, що частина педагогічних працівників зі своїми сім’ями стали переселенцями чи біженцями.

Під час воєнного стану оптимальним рішенням, яке визначено законодавством, є оголошення простою. Простій – зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (стаття 34 Кодексу Законів про працю України) *. У цьому випадку ситуація простою відбувається не з вини працівників закладів освіти.

Якщо ж освітній процес відбувається в очному або дистанційному форматі, то заробітна плата виплачується у повному обсязі.

Нагадую, що частиною першою статті 113 Кодексу законів про працю України * встановлено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто під час воєнного стану керівник не може виплачувати працівникові закладу освіти менше ⅔ тарифної ставки.

Водночас хочу звернутися до керівників закладів освіти та наголосити: положення статті 113 Кодексу Законів про працю України * встановлює нижню границю оплати простою, АЛЕ НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ ЗАБОРОНУ ЗДІЙСНЮВАТИ ОПЛАТУ ПРОСТОЮ ВИЩЕ, НІЖ 2/3 ТАРИФНОЇ СТАВКИ ВСТАНОВЛЕНОГО ПРАЦІВНИКОВІ РОЗРЯДУ (ОКЛАДУ). Зокрема, більший розмір може встановлюватися галузевими нормативними документами та колективними договорами. Законодавство не забороняє керівнику закладу освіти виплачувати працівникові повну середню заробітну плату.

Так, наприклад, для працівників закладів освіти у п.п. 8.3.3 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України і ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016 — 2020 роки * (документ завантажується на ваш гаджет)  було передбачено, що оплата простою здійснюється у розмірі середньої заробітної плати, але не менше тарифної ставки (посадового окладу).

Тож, шановні керівники закладів освіти, надзвичайно вірю у вашу людяність – не позбавляйте колег частини заробітної плати без їхньої вини. Рішення про те, виплачувати своїм працівникам ⅔ чи повну середню заробітну плату – за вами. Ви маєте законне право не зменшувати заробітну плату своїм колегам на час простою.

Будьте людьми, а не бездушними функціями.

*Увага, вебсайти органів влади періодично можуть мати проблеми із роботою та завантаженням файлів.

8 порад, що робити, якщо діти грають у жорстокі ігри

Дитяча й сімейна психологиня, президентка Професійної Асоціації Дитячих Аналітичних Психологів Катерина Гольцберг пояснює, що, як наслідок, дитина робитиме все те саме (гратиме в жорстокі ігри чи дивитиметься жорстокі фільми), але таємно. До того ж із бажанням помститися дорослим за заборону.

Наслідки можуть бути ще гіршими. Адже дитина отримуватиме від цього задоволення. Тоді адреналіно-дофаміновий “коктейль” може спричинити додатковий сплеск агресії.

“Нова українська школа” поговорила з психологинею про те:

• що робити, якщо дитина грає в жорстокі ігри;
• як діяти, якщо жорстокі фільми чи відео вмить стали дуже популярними;
• до чого призводить схильність до жорстокості в дитинстві.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА ГРАЄ В ЖОРСТОКІ ІГРИ

Нещодавно протягом кількох днів у 90 країнах одночасно став популярним серіал “Гра в кальмара”. Серіал розповідає про групу людей, яким потрібні гроші і які погоджуються грати в дитячі ігри. Однак тих, хто програють, убивають.

Попри те, що фільм можна дивитися з 18 років, діти підхопили подібну гру. 5 жовтня директорка школи в Бельгії написала пост у Facebook про те, що діти грають у “Гру в кальмара” в школі й б’ють одне одного.

Катерина Гольцберг пояснює, що робити в подібних випадках:

1. Треба з’ясувати й розрізнити, чи справді небезпечна гра й що саме небезпечно в грі, у яку грають діти. Можливо, це просто гра, яку вони запозичили з фільму, але без небезпечних наслідків.

“Дорослі часто вводять беззмістовні заборони, бо не знають, що робити. Насамперед треба спокійно запитати дітей: “Що це?”, “У що ви граєте?”, “Які правила?”. Адже ігри з фільму “Гра в кальмара” – це відомі дитячі ігри. Наприклад, у першій грі “Тихіше їдеш – далі будеш” нічого жахливого немає. Інша справа – як наслідки гри інтерпретують у фільмі: програвших вбивають. Якщо діти грають і в них є потреба в результаті бити одне одного – саме це погано”, – говорить психологиня.

2. Якщо після наших досліджень дитяча гра справді виявилася жорстокою, можна застосувати правило “все, що ми не можемо заборонити, можна очолити”. Так, треба дати можливість розвиватися іграм у тому напрямі, у якому ми хотіли б.

Тоді дорослі можуть контролювати те, що відбувається: ввести свої правила, обмеження, ставлення до тих, хто програли та виграли.

Це можуть робити вчителі в школі. До того ж вони можуть додавати “покарання” й нагороди, що стосуються навчання. Наприклад, той, хто програв, писатиме зайву самостійну роботу. Тобто дорослі мають запропонувати дітям щось натомість. Так діти реалізовуватимуть свій азарт.

“Найстрашніше для дорослих – втратити контроль. Коли вони втрачають його, стає страшно й з’являється бажання забороняти. Забороняти не варто й неможливо. Тоді гра просто перейде в “підпілля”, – пояснює Катерина.

3. Якщо дорослі помітили прояви жорстокості, це треба відразу зупинити й обговорити. Мовляв, фільм – це фільм, це мистецтво. Реальність – інша, ми не хочемо, щоби хтось помер, а те, у що ви граєте, – небезпечно.

4. Треба визначити правила безпеки.

5. Можна запропонувати альтернативні ігри. Наприклад, показати, у що грали ви, коли були дітьми.

“Натомість можна пограти у “Вибивало”. У такій грі дитина реалізуватиме свою агресію, водночас це досить безпечна гра без наслідків. Загалом ігри з м’ячем дуже добре “відіграють” агресію. М’яч – це суб’єкт, який не псується від агресії, а, навпаки, покращує свої якості: летить, стрибає. Також підходять настільний теніс і баскетбол”.

Тож якщо вчитель помічає за дітьми жорстокі ігри, він може поділитися ситуацією з учителем фізкультури й запропонувати пограти в альтернативні ігри з ними. Учителі фізкультури мали б знатися на іграх, під час яких можна виплеснути агресію: вони дозволяють перестрибувати через когось, грати в м’яча. Тобто є можливість поштовхатися в безпечному форматі під наглядом дорослого.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ЖОРСТОКІ ФІЛЬМИ ВМИТЬ СТАЮТЬ ПОПУЛЯРНИМИ

Психологиня пояснює, що неможливо вберегти дітей від контенту, що вмить стає популярним і про який говорять усі. Так чи інакше вони захочуть “торкнутися” його, інакше відчуватимуть себе білими воронами.

• Дорослі мають обговорювати з дітьми вікові обмеження. Мовляв, бачиш, тут стоїть знак “16+”, отже – таке кіно можуть дивитися люди від 16 років.
• Утім, ми маємо сказати: “Якщо ти дуже хочеш це подивитися, давай подивимося разом”.

“Це – про співпрацю, можливість домовлятися з дітьми. Діти з величезним задоволенням дивляться фільми разом зі своїми батьками. Однак, на жаль, вони їм дуже рідко пропонують робити це разом. І тому вони знаходять, з ким їх дивитися”, – каже Катерина Гольцберг.

Натомість, якщо ви дивитеся фільм чи серіал разом, є можливість обговорити, що це, чому так трапилося, дії героїв і їхні почуття, мотиви, морально-етичні моменти, чому люди це роблять, які цілі.

“Припустимо, головний герой у “Грі в кальмара” має допомогти мамі, тоді можна поговорити з дитиною про те, що було б, якби його таки вбили, як почувала б себе мама. А багато людей програли – і в них також залишилися матері. Таке кіно – це привід обговорювати такі речі з дітьми, а не протистояти, мовляв, не дивися це”.

Звісно, каже Катерина, питання до тих, хто виставляють такі фільми у вільний доступ, адже так вони стають доступними дітям. Утім, у сучасному світі складно вибудувати жорсткі обмеження.

Тобто, якщо ви бачите, що фільм чи будь-який інший творчий продукт нашумів у світі, він жорстокий чи має інші суперечливі питання, треба розуміти, що дітей точно тягнутиме його переглянути. Тому краще випередити наслідки: подивитися цей фільм, гру, відео чи інший продукт разом із дитиною.

• У старшому віці діти не завжди хочуть дивитися фільми чи відео з дорослими. Наприклад, серіал “Сексуальна освіта” дуже незручно дивитися з батьками. Тоді треба подивитися фільм, відео чи серіал окремо. А потім обговорити те, що хвилює підлітка. Обговорювати фільм із дитиною треба, маючи розуміння, що там було.

ДО ЧОГО ПРИЗВОДИТЬ ЖОРСТОКІСТЬ І ПРО ЩО ЦЕ ГОВОРИТЬ

Психологиня пояснює, що від жорстокої гри відмовлятимуться діти, якщо вони менш азартні чи їх це лякає. Але не можна проводити пряму кореляцію між тим, що діти погоджуватимуться на жорстокі ігри, і що в них відбувається вдома. Тим не менше, діти, у яких удома переважають жорстокі й насильницькі методи виховання, швидше включаються в такі ігри, не дивляться на думку дорослих і авторитет.

До того ж у дітей із сімей, де їх б’ють і де є булінг, більше шансів стати й жертвою, й агресором. Так, ігри накладаються на сімейну ситуацію, у якій уже є насилля.

“Тут важливий психотип людини і її схильність грати в більш жорстокі ігри. Звісно, це може перетворити людину на насильника, а може й не перетворити. Можливо, вона “відіграє” цю свою потребу бути жорстокою.

Натомість багато залежить від подальших кроків. Куди це приведе? Якщо це маленька дитина й ми схвалюємо насилля, наприклад, б’ючи її у відповідь, то це може перетворитися на травму. Якщо ми “гасимо” насилля, намагаючись запропонувати нормальні методи відігравання агресії, то нічого страшного, найімовірніше, не буде – просто це треба тримати під контролем”, – каже Катерина Гольцберг.

Вона розповідає, як іноді схильність до жорстокості виливається в серйозні наслідки. Наприклад, в агресію, спрямовану на себе, у ризиковані дії, на кшталт руфінгу (коли діти стрибають дахами) і зацепінгу (ходять дахами потягів) або в селф-харм (ріжуть собі шкіру, залишаючи шрами), який нині дуже популярний серед дівчат.

Дорослі мають відслідковувати ці дії. У такому випадку Катерина радить вести дитину до психолога й розбиратися. Адже причини поведінки можуть бути дуже різні. Наприклад, депресія.

      Одним із головних завдань сучасної системи освіти – є створення умов для розвитку кожної дитини з урахуванням її здібностей і потреб. Кількість дітей, які мають особливі потреби через вади психофізіологічного розвитку, на жаль, щороку зростає. Якщо у середині XX ст. 60 – 70 % новонароджених були практично здоровими, то сьогодні до 40 – 50 % дітей вже від народження мають певну схильність до змін у розвитку. Їх розвиток може бути наближений до нормального лише за умови правильного виховання і спеціального підходу до навчання, але ні в якому разі не можна їх ізолювати від суспільства. Саме такі соціальні інститути як сім’я та навчальні заклади можуть наблизити розвиток такої дитини до нормального, за умови правильно спланованої спільної стратегії психолого-педагогічного супроводу. 

      Завдання психолого-педагогічного супроводу в системі професійнотехнічної освіти – допомогти налагодити взаємодію підлітка, що має проблеми розвитку, з усіма учасниками навчально-виховного процессу, здобути навички для майбутньої професії та повноцінно адаптуватись в суспільстві після випуску

. Систему спеціального навчання застосовують щодо дітей таких категорій: - з відхиленнями у психофізичному розвитку. Мають незначні відхилення у розвитку аналізаторів (слуху, зору). Порушення мовлення: системні (алалія, афазія, дислалія); порушення читання і письма (дислексія, дисграфія); темпоритмічні порушення мовлення (заїкання) тощо; - з порушенням інтелекту (розумово відсталі діти): діти з відносно легкою, неглибокою розумовою відсталістю. - з обмеженими можливостями здоров’я. 

Порушення у розвитку цих дітей надають їм особливий статус, тобто певні пільги (за традиційною термінологією – діти-інваліди); - з особливими освітніми потребами.

 Це педагогічно запущені (занедбані) діти, частіше вихованці спеціалізованих інтернатів та дитячих будинків. Діти з порушеннями розвитку та педагогічною занедбаністю мають спільні специфічні труднощі у засвоєнні знань. Дані труднощі обумовлені характером і мірою вираженості відхилень, умовами соціально-педагогічного оточення на ранніх етапах розвитку.

 Спільними проблемами цих дітей є соціальна дезадаптованість: низький рівень пізнавальних психічних процесів (уваги, сприймання, мислення, пам’яті); не сформованість мотиваційної та емоційно-вольової сфер; знижена довільність психічних процесів, діяльності та поведінки; труднощі оволодіння мовою; відхилення у сприйманні, осмисленні та використанні інформації з навколишнього середовища. Дітям із вродженими і набутими вадами розвитку та педагогічною запущеністю потрібні спеціальні умови виховання і навчання, спрямовані на оптимальне засвоєння знань, просування у загальному розвитку і соціалізації. Учні даної категорії потребують пристосування освітнього простору до їх індивідуальних особливостей, надання якісних освітніх послуг. Навчання зазначеної категорії учнів передбачає використання особистісно орієнтованих підходів у навчально - виховному процесі, застосування індивідуальних, групових форм роботи, враховуючи вплив різних видів розладів і хвороб на процес навчання. Пріоритетними напрямами роботи є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвитку кожного з учнів, з тим, щоб вони відчували себе не потворними, а повноцінними учасниками суспільного життя. У більшості країн Західної Європи освітня політика вже тривалий час зорієнтована на практичне втілення інклюзивної форми навчання, принцип якої – освіта для всіх без винятку. 

Як свідчать науково-педагогічні джерела, паростки інклюзиву в Україні з’явилися ще у 90-х роках ХХ століття. Ініціаторами починання були громадські організації. Матеріали Саламанкської декларації і програми щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами «інклюзивне навчання визначають як систему освітніх послуг в умовах загальноосвітнього закладу, що базується на принципі забезпечення основоположного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання». Документ «Міжнародні консультації з питань раннього навчання дітей з особливими освітніми потребами» зазначає, що «інтеграція визначається як зусилля, спрямовані на введення дітей у регулярний освітній простір. Інклюзія – це політика і процес, які дають змогу всім дітям брати участь у всіх програмах». Базовими засадами інклюзивної освіти є: — рівний доступ до суспільства для всіх людей, у тому числі й з обмеженими можливостями, на основі однакових громадянських прав, свобод, привілеїв; — забезпечення рівних можливостей для відповідального вибору в житті; — створення для дітей з особливими потребами можливостей реабілітації у природному соціальному оточенні; — ефективну взаємодію освітніх закладів з батьками або особами, що їх замінюють, залучення їх до навчального процесу; — партнерство педагогів, батьків, психологів, соціальних працівників у оцінюванні потреб і перспектив розвитку дитини, визначенні індивідуальної програми її виховання і навчання. У жовтні 2010 року Міністерство освіти і науки України затвердило «Концепцію розвитку інклюзивної освіти», яка передбачає необхідне навчально-методичне забезпечення освітнього процесу в умовах інклюзивного навчання та здійснення відповідних інституційних змін. Окрім об'єктивних чинників, інтегрування дітей з особливими потребами у суспільство ускладнює непідготовленість суспільства до їх сприйняття. Спостерігаються непоодинокі випадки, коли таким дітям відмовляють у прийнятті до навчального закладу через упереджене ставлення до них. З другого боку, до дітей з особливими освітніми потребами часто виявляють надмірну турботливість, що відповідно до європейських стандартів не є рівністю умов. Водночас залишається низьким рівень поінформованості суспільства про інклюзивну систему освіти. 

Впровадження соціально психологічного супроводу дітей з особливими потребами. Для забезпечення якісного соціально- психологічного супроводу дітей з особливими потребами, необхідно чітко визначити рівень розвитку кожного учня, його актуальні та потенційні можливості, потреби та життєві орієнтації. Для майстра виробничого навчання першочерговим завданням є – ознайомлення з характеристикою дитини, яку надав інтернатний заклад, індивідуальне знайомство з кожним учнем, його батьками або особами, що їх замінюють. Психолог має тримати під контролем рівень адаптованості учнів, їх емоційний стан, проводити корекційно- відновлювальні заходи з учнями, та вести психолого- просвітницьку діяльність з педагогічним колективом. Медичний працівник має вести постійний нагляд за даною категорією учнів, та надавати необхідну медичну допомогу в разі потреби. Викладачі, які ведуть предмети в групах даної категорії учнів, мають опиратися в своїй роботі на індивідуальний підхід до навчання, який базується на основних принципах інклюзивної освіти. Педагогічний аспект має дуже велике значення для всього процесу реабілітації, для успішної інтеграції дитини в суспільство. У процесі навчання й виховання відбувається соціалізація особистості, накопичення нею життєвого досвіду, знань, підготовка до активної участі у всіх сферах діяльності. Отже, важливим напрямом роботи в системі спеціальної освіти є її взаємодія зі сферами охорони здоров’я та соціального забезпечення. Важливим фактором для учнів професійно-технічного навчального закладу є те, що в закладі освіти вони не просто навчаються, а й здобувають навички для майбутньої професії. Тому необхідно усунути причини, які заважають учням навчатися, а також завчасно з’ясувати, чи не стануть вони на заваді професійної діяльності. Завдання соціально-психологічного супроводу – допомогти налагодити взаємодію дитини, шо має проблеми розвитку, з усіма учасниками навчально-виховного процесу. Таким чином, супровід розглядається як цілісна діяльність, командна взаємодія (викладачів, майстрів в/н, батьків, або осіб що їх замінюють, практичного психолога, медпрацівника). Актуальною проблемою роботи з дітьми з особливими потребами є їхня інтеграція в суспільство відповідно до визначених міжнародними законодавчими документами прав кожної дитини на життя, захист, освіту тощо. Усі випускники навчальних закладів мають гарантоване Конституцією України право на вільне обрання професії і працю, але молоді з особливими потребами дуже важко конкурувати з однолітками, що володіють кращими фізичними можливостями. Система соціально-психологічного супроводу має бути направлена не лише на сприяння в отриманні професії, але й на підготовку учнів до реалій сучасного світу з важкими економічними умовами, надати можливість набути навичок гармонійної взаємодії з навколишнім середовищем. Основні компоненти діяльності практичного психолога в системі соціально-психологічного супроводу дітей з особливими потребами в ЗППТО В процесі навчання учні з особливими потребами стикаються з різного роду психологічними бар'єрами, що визначає необхідність створення особливих умов для підготовки цієї групи учнівської молоді. Це, перш за все – організація соціально-психологічної підтримки учнів. Психологічній супровід – це галузь діяльності практичного психолога, який направлений для сприяння конкретній особистості у вирішенні широкого кола проблем, породжених життям людини у соціумі. Виділяють два поширених шляхи психологічного супроводу учнів у ПТНЗ: - виявлення закономірностей особистісного потенціалу підлітка у рамках комплексної програми з урахуванням його вікових особливостей; - створення умов (загальні, навчальні, розвивальні та виховні принципи; освітні технології тощо) для розвитку цього потенціалу. 

Для реалізації даних напрямків в ЗППТО практичним психологом ведеться наступна робота з учнями з особливими потребами: 1. Психологічна діагностика. Вона дає можливість отримати необхідну інформацію про особистість учня, його розвиток, потенціальні можливості, потреби, життєві цінності. Накопичена інформація діагностичної роботи допомагає забезпечити контроль за динамікою психічного розвитку учнів, розробити програму подальшої роботи, розв'язати актуальні психологічні проблеми при організації навчально - виховного процесу. Найбільш активно в групах, де навчаються учні з особливими потребами застосовуються методики: - Психогеометрична самооцінка особистості (С. Делінгер в адаптації А.А. Алексєєва, Л.А. Громова); - «Дослідження темпераменту у підлітка» Г. Айзенка; - Опитувальник «Особливості вашої поведінки»; - «Інтегральна самооцінка особистості»; - «Самооцінка психічних станів»; - «Дослідження соціальної адаптованості»; - «Вивчення соціалізації особистості учня»; - «Стрес – тест»; - Опитувальник «Мій шлях широкий» (для визначення психологічної готовності до трудової діяльності); - Тест-опитувальник «Наскільки ти адаптований до життя». 2. Прогностична діяльність. Даний вид роботи має на меті перебудувати освітнє середовище, спроектувати зміст і напрямки індивідуальної навчальної стратегії супроводу і розвитку учня, створити сприятливі умови для задоволення освітніх і розвивальних потреб учнів, а також їх самопізнання та самореалізації, що тісно пов'язані з навчальною діяльністю. Прогностична діяльність здійснюється через наступні заходи: - психолого-медико-педагогічне вивчення, яке дозволяє об’єднати інформацію про окремі складові навчання і розвитку учнів з особливими потребами, побудувати взаємостосунки усіх учасників освітнього процесу. - річне планування роботи з урахуванням системи роботи з дітьми з особливими потребами; - ведення індивідуальної психологічної картки учня; - розробка програм превентивної, корекційно - відновлювальної та розвивальної роботи з дітьми з особливими потребами, з учнівськими колективами, педагогами та батьками. 3. Превентивна та розвивально-корекційна робота як конкретна допомога, що супроводжується психологічною підтримкою учнів у процесі взаємодії з освітнім середовищем: - консультаційна робота для учнів, викладачів, майстрів в/н; - проведення тренінгових занять для учнів, в групах яких навчаються учні з особливими потребами: «Мій шлях», «Це – я, поглянь на мене», тренінги зниження тривожності, подолання конфліктності, покращення психологічного клімату в групах; - лекторії, круглі столи та години спілкування для педагогів та батьків. 4. Консультативна та просвітницька робота. Індивідуальна та групова робота із учнями, спрямована на: - вирішення психологічних проблем та набуття необхідних навичок; - ефективну адаптацію до умов навчання; - виявлення труднощів взаємодії і налагодження взаєморозуміння та співпраці; виявлення конфліктних ситуацій, що виникають у навчальних групах, та сприяння їх вирішенню; - сприяння у подоланні негативного впливу вад розвитку на навчання та соціалізацію. Особливість роботи практичного психолога з учнями з особливими потребами полягає у створенні таких соціально-педагогічних умов, які сприятимуть внутрішній саморегуляції підлітка, досягненню ним своїх цілей, реалізації різних типів поведінки, гнучкої адаптації. Необхідно створити атмосферу безпеки, в якій відсутнє зовнішнє оцінювання. Учень з особливими потребами, що адекватно оцінює своє становище і усвідомлює свою індивідуальність, досягає душевного і психічного здоров’я, стає соціально повноцінною особистістю. Тільки за таких умов підліток може виявити себе нестандартно, поновому, творчо. Завдяки творчості молода людина діє продумано, прагне до самостійності, гармонійності. Разом з тим самоактуалізація не може бути реалізована без емпатійного розуміння і прийняття іншою людиною, тобто взаємодії з нею. Психологічна корекція – це діяльність практичного психолога, спрямована на певні психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування дитини. Це обґрунтована дія на внутрішній світ людини, конкретні прояви, бажання, переживання, пізнавальні процеси і дії. При визначенні основної мети і завдань психологічної корекцій важливо пам'ятати положення Л. Виготського про створення зони найближчого розвитку особистості і діяльності дитини як основний зміст корекційної роботи. Перед практичним психологом постає актуальне завдання – розробка корекційно-розвивальної програми тренінгу, враховуючи конкретні проблеми та індивідуальні особливості учнів. Реалізація даного завдання здійснюється на основі результатів групової та індивідуальної діагностики, інформації, та особистих запитів від учнів з особливими потребами і їх батьків. В учнів з особливими потребами найбільш поширеними є проблеми в емоційній та когнітивно-рефлексивній сфері особистості.

 Особливості психолого-педагогічного супрововоду з боку майстрів виробничого навчання та сімей учнів з особливими потребами. Педагогічний колектив, як складова психолого-педагогічного супроводу учнів в спеціалізованих групах. Основне завдання педагогічного колективу і майстрів виробничого навчання – створення в групі атмосфери доброзичливості, відкритості, взаєморозуміння. Реалізація цієї умови вимагає від педагога здійснення таких видів діяльності: - вивчення особистості кожного учня з особливими потребами (акцентуація уваги майстра на позитивних, а не негативних рисах характеру і поведінки дитини); - організація і виховання учнівського колективу, всебічне вивчення динаміки його розвитку; - розвиток талантів, розумових і фізичних здібностей дітей з особливими потребами, формування у них високої пізнавальної культури, організація змістовного дозвілля учнів; - духовно-моральне виховання учнів з особливими потребами, орієнтування на загальнолюдські цінності; - організацію виховних та інших організаційних заходів щодо зміцнення та збереження здоров'я учнів з особливими потребами; - підготовку учнів з особливими потребами до професійної і трудової діяльності; - координацію діяльності викладачів, які працюють з групою; - співробітництво з іншими навчально-виховними закладами, залучення учнів з особливими потребами до роботи в організації учнівських виховних заходів; - здійснення організаційно-виховної роботи з учнями, викладачами, батьками для формування в учнів старанності, дисциплінованості у процесі навчально - виробничої діяльності з урахуванням їх індивідуальних можливостей; - домагання єдності вимог до учнів з особливими потребами з боку училища і сім'ї, підтримка зв'язку з викладачами групи, керівниками гуртків, секцій; - взаємозв'язок з сім'єю, робота з батьками учнів з особливими потребами. З огляду на це, діяльність педагога та майстра в/н щодо формування продуктивних стосунків в середовищі учнів з особливими потребами спрямована на попередження їх дезадаптації в групі. 

Напрями роботи майстрів виробничого навчання з учнями з особливими потребами: 

1. Вивчення та урахування індивідуальних можливостей учнів з особливими потребами, індивідуалізація темпів опанування навчального матеріалу.

 2. Індивідуальний і диференційований підхід у навчанні на основі комплексної діагностики розвитку учня з особливими потребами. 

3. Врахування в навчальній діяльності принципу корекційної спрямованості навчально - виховних занять, уроків і позакласної роботи (єдність корекційних, навчальних і виховних завдань). 

4. Діяльнісний підхід до навчання учнів з особливими потребами, який передбачає використання різних видів діяльності з метою загального розвитку дитини та корекції порушених функцій, у тому числі продуктивної, що дає змогу опосередковано, у цікавій формі здійснювати виховний вплив на дитину. 

5. Послідовність і систематичність формування та закріплення умінь, знань, автоматизація навичок професійної діяльності на кожному етапі навчання.

 6. Виховання у дітей інтересу до занять, пізнавальної активності та самостійності. Досягнення успіхів на кожному занятті як важливий засіб стимуляції пізнавальної діяльності дітей. Опора на власний досвід.

 7. Максимальне виявлення та використання резервів психічного розвитку учнів.

 8. Врахування різноманітності і варіативності дидактичного матеріалу, прийомів корекційної роботи в навчально-виховній діяльності.

9. Роботу з учнем з особливими потребами: а) поточна бесіда на уроках та на виробничому навчанні; б) індивідуальна робота на уроках та на виробничому навчанні; в) індивідуальна робота у позаурочний час за індивідуальною програмою навчально - виховного впливу на процес адаптації дітей, розвиток яких ускладнений, до нових умов навчання. Важливим в роботі майстра в/н є також формування продуктивних стосунків в дитини з особливими потребами не лише в учнівському колективі, але й в сім'ї.

 Основними формами такої діяльності майстра є: - глибока соціальна діагностика з метою вивчення взаємовідносин у сім'ї; - ознайомлення батьків з метою, завданнями, змістом і методикою навчальновиховного процесу у групі та в навчальному закладі взагалі; - залучення батьків до спільної з дітьми діяльності, що дозволяє збагатити зміст позаурочної діяльності дітей і підвищити професіоналізм здійснюваних справ, а також налагодити взаємовідносини дітей і батьків завдяки плідному спілкуванню в процесі вирішення групових, загальноліцейних справ; Формування продуктивного спілкування дітей з особливими потребами з членами їх сімей покращує ефективність адаптації цих дітей до навчально- виховного процесу в ПТНЗ та сприяє розвитку впевненості їхніх батьків у тому, що вони можуть бути корисними для своєї дитини. Найважливішими факторами становлення таких стосунків є розуміння ПТНЗ та сім'єю важливості сімейної системи виховання для всебічного розвитку особистості дитини з особливими потребами. Забезпечення соціальної взаємодії і дружби дітей з особливими потребами та їхніх однолітків передбачає здійснення педагогічної діяльності по оптимізації взаємостосунків між учнями з особливими потребами та їхніми здоровими однолітками, корекцію соціальної поведінки підлітків. Це вимагає спільної діяльності, формування емпатії, ідентифікації дітьми себе з дітьми, що мають певні порушення розвитку. Майстер в/н є помічником соціального педагога, психолога в справі залучення дітей з особливими потребами до активної дозвіллєвої діяльності. Адже саме в таких ситуаціях неформального спілкування створюються найбільш адекватні умови для проведення цілеспрямованої роботи по інтеграції кожного учня з особливими потребами в соціокультурне середовище незалежно від ступеня відхилення його в розвитку. Завдяки контактам із друзями підлітки з особливими потребами розвиваються, вчаться жити у злагоді з людьми, у них підвищується самоповага. Дружба дає дітям відчуття приналежності, а також формує у них позитивні почуття та настрої. Таким чином, діяльність майстра щодо формування продуктивних стосунків в учнів з особливими потребами в групі, в сім'ї є способом оптимізації процесу соціалізації самих підлітків і виконує при цьому функції соціокультурної адаптації, профілактики дезадаптації, соціокультурної реабілітації. Завдяки ефективній системі психолого-педагогічного супроводу, учні з особливими потребами досягають високих результатів: - перші місця у спортивних змаганнях і спартакіадах; - участь у загальноліцейних, міських заходах, святкових концертах; - участь у виставках прикладного мистецтва, тижнях професійної майстерності , тощо. Досвід роботи з даною категорією учнів показує, що роботу як педагогів, майстрів виробничого навчання так і практичного психолога, соціального педагога необхідно будувати на врахуванні індивідуальних особливостей кожної дитини. Характер вад в розвитку підлітків дуже різнобічний, тому і спектр проблем, що виникають в ході навчання – досить широкий.